Досвід роботи

Майстер - клас

Із досвіду роботи вчителя образотворчого мистецтва

Рівненської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. №27

Рівненської міської ради

Макарчук Віри Данилівни

"Створення умов для творчого самовираження учнів засобами образотворчого мистецтва як основи для формування конкурентоспроможної особистості"

      Якщо переосмислити  занадто  категоричні і спірні слова  Д.Дідро «Країна, в якій  вчили б малювати  так,  як вчать читати і писати,  перевершила б скоро всі інші країни  у всіх  мистецтвах, науках і майстерності» з точки  зору сприяння розвитку  дітей, то  в  них  можна  повірити.

       Одним із  стратегічних  завдань  реформування  освіти   в Україні,  згідно з державною  національною  програмою  «Освіта  ХХІ  століття», є  формування  освіченої  творчої  особистості,  становлення  її  фізичного і морального  здоров’я.  Розв’язання  цього  завдання  вимагає  оновлення  змісту і методів  навчання,  спрямованих на  розвиток особистості учня.

      У  час  різких  соціальних  змін  і перетворень  зі  стін сучасної  школи повинна  вийти  творча людина, яка не боїться змін у житті, яка і в 30-40 років готова змінити професію, у неї  немає  страху і  неврозу перед  новим.  Вона вміє відрізнити  нестандартну ситуацію від стандартної, здатна проаналізувати  її, знайти вихід і переконана, що ці шляхи правильні.

      Якими ж технологіями потрібно  користуватися, які зміни повинні відбутися всередині процесу навчання,  щоб  для  дитини  освіта набула життєвого сенсу, щоб  дитина  вчилась із  задоволенням?  Сучасне життя  вимагає інтелектуально розвиненого, творчого, діяльного, обдарованого громадянина . Головним вектором оновлення змісту освіти є компетентнісний  підхід та формування ключових компетенцій, однією з яких є творча компетенція. Я, як учитель образотворчого мистецтва, перш за все сприяю  формуванню в моїх вихованців саме творчої компетентності. Адже вона сприяє розвитку в дитини креативності як універсальної творчої здібності, а саме:

 * здатності до виявлення та постановки проблем;

 * здатності до висловлювання  значної кількості ідей;

 * гнучкості – здатності до висловлювання різноманітних ідей;

 * оригінальності , здатності відповідати на подразники нестандартно;

 * здатності удосконалити об’єкт, додаючи деталі;

 * здатності вирішувати проблеми, тобто до аналізу та синтезу.

      Проблема творчості знайшла відображення в багатьох науках: філософії, психології, педагогіці, нейрофізіології, кібернетиці, соціології  та інших.

      Останніми  роками дослідження  творчості відбувається з позиції обговорення  його діяльного  наповнення. З’ясовуються  мотиви, умови, етапи, рівні, ситуації, характер суб’єктів творчості як діяльного феномену.

      А.Т. Шумилін у своїх роботах подає одне з найбільш поширених трактувань поняття «творчість»: «Сучасна наука визначає творчість як процес створення духовних і матеріальних цінностей».

      На сьогодні творчість вивчають різні науки. Зокрема, педагогіка  вивчає методи та умови формування  творчості учнів та вчителів (В.І.Бондар, Б.І.Которяєв, І.Я.Лернер, М.І.Махмутов, О.М.Олексюк, А.В.Киричук, А.А.Матюшкін, П.І.Підкасистий, О.Я.Савченко та інші).У педагогіці принцип творчої активності є одним із основних. Як правило, він розглядається в поєднанні з принципом свідомості в навчанні (М,А,Данилов,Т.А.Ільїна, І.Т.Огородніков та інші).

      Психологічні аспекти творчості найбільш ґрунтовно описані в роботах Л.С.Виготського, С.Л.Рубінштейна, А.Н.Леонтьєва, Я.А.Пономарьова, Я.А.Пономарів.

      Враховуючи вимоги сьогодення, намагаюся використовувати елементи особистісно-зорієнтованої технології, ознаками якої є:

 - зосередження на потребах учня;

 - перевага надається навчальному діалозі (евристичній бесіді);

 - співпраця і співтворчість між учнями і вчителем;

 - турбота про емоційне благополуччя учня;

 - пристосування  методик до навчальних можливостей учня;

 - стимулювання розвитку і саморозвитку учня.

      Метою уроків вбачаю  створення  умов для виявлення пізнавальної активності учнів, стимулювання  їх  здатності до художньо-творчого самовираження через створення ситуації успіху, акмеологічного простору на уроках та  в позакласній роботі з образотворчого мистецтва. А досягнення  мети  -  через використання інтерактивних методик, елементів системи  розвивального навчання,  акмеологічного підходу зі створенням ситуацій успіху,  нестандартних методів та прийомів роботи. Таким чином я, як учитель:

 * створюю атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі класу;

 * стимулюю учнів до використання різних способів виконання завдань без страху помилитися, отримати неправильну відповідь;

 * оцінюю учня не тільки за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення (учні одержують додаткові бали  за вдалі та правильні відповіді з теорії під час евристичних бесід, дидактичних ігор);

 * створюю атмосферу психологічного комфорту для кожного учня.

      Акметехнології сприяють розв’язанню  таких завдань:

 - збереження та зміцнення фізичного та психічного здоров’я школярів;

 - розвиток соціального партнерства, що сприяє соціалізації особистості школяра;

 - виховання конкурентоспроможної особистості школяра, що включає :

високий рівень працездатності, прагнення до якісного кінцевого результату; стресостійкість, здатність переборювати труднощі, терпимість;  творче ставлення до справи; здатність до прийняття відповідальних рішень; комунікабельність,здатність до кооперації, співробітництва, співтворчості; здатність до швидкого освоєння нової справи; здатність до самоосвіти, самореалізації, саморозвитку. 

       У роботі з дітьми використовую такі акмеологічні технології:

* ігрові (дидактична гра);

 * тренінгові технології;

 * технології розвивального навчання;

 * технологію особистісно зорієнтованого навчання;

 * проектну технологію;

 * технології створення ситуацій успіху.

      Актуалізації мотиваційної сфери учнів сприяє художньо-образне формулювання навчальних тем, наприклад: «Витинанки, візерунки –це прекрасні подарунки», «Розфарбую писанку, розфарбую, гривастого коника намалюю»,»На дереві квіточки, роду-племені гіллячки» тощо.

      Як наслідок, в дітей пробуджуються бажання працювати,   вводжу їх  в образ, а потім допомагаю словесні і графічні образи втілити в легко оброблюваних матеріалах. Веду їх діяльність від уяви, фантазії до кінчиків пальців, від дитини до мистецтва, а не навпаки.

      Здатність комбінувати в уяві життєвий та культурний досвід на основі асоціації  (об’єднання двох і більше вражень) вважаю основним психологічним механізмом творчості.

       З цією метою для налагодження і закріплення зв’язку фантазії з реальністю я намагаюсь всіма засобами розширяти чуттєвий досвід учнів і виховувати здатність до його актуалізації.

      Наявність емоційного зв’язку між фантазією і реальністю вимагає від  мене, як педагога, вміння  створити два види умов для дитячої творчості. Спочатку  викликаю в учнів емоційне відношення   до завдання, а потім, коли емоції вже діють,  оберігати їх від сторонніх перешкод і власного несвоєчасного втручання. Почуття легко «злякати», а разом із ними зникнуть ще нестійкі в дітей образи фантазії.

      Парадоксальним є  те, що, коли дітям дають можливість малювати на вільну тему, вони повторюють те, що раніше малювали, і наслідком є чиста репродукція – повна відсутність творчості. Це ще раз підтверджує. що  творча уява учня майже ніколи не виникає без допомоги та участі дорослих. Але ця роль дорослого полягає не в тому, щоб повчати, а  в тому, щоб разом з дітьми підніматись до вершин творчості.

      Є різні способи класифікації мотивації, які залежать від завдань уроку. На своїх уроках перевагу надаю таким групам стимулів:

 1)  зміцнення сенсорної чутливості;

 2)  розвиток пам’яті,уяви;

 3)  ознайомлення учнів із різними художніми матеріалами;

 4)  сприяння оволодінню художньою технікою.

      Продемонструю, як можна їх використати, беручи за основу тему «Квіти».

      Щоб розвинути сенсорну чутливість  дітей,  у жовтні беру участь в організації загальношкільної виставки «Осінні мотиви», у якій переважають композиції з осінніх букетів, сільськогосподарських культур, дарів лісу тощо. Крім того, діти дають їм влучні та поетичні назви, що ще більше розвиває уяву.

      З метою розвитку пам’яті,уяви пропоную пригадати чи уявити квіти особливої форми : «Левову пащу», «Черевички», «Братики», «Веселі хлоп’ята»,а також створити в парі словесний опис, чи оповідання, чи легенду про квіти-метелики, квіті-лабіринти, квіти-хижаки і сором’язливі непомітні пахучі матіоли, квіти здоров’я, квіти щастя, любові і розлуки, квіти-королеви, квіти – діти родинного дерева, квіти душевні і бундючні тощо (тема «Добрі» та «Злі» рослини»,  5 клас).

      Після цього пропоную обговорити, якими художніми матеріалами можна реалізувати творчий задум. До послуг дітей у кабінеті образотворчого мистецтва є туш,пера,гуаш акварель (пропоную за допомогою цих засобів починати роботу «від плями»), кольоровий папір, клей, ножиці, крейди, пластилін, засушені в об’ємі квіти, вази, скотч, пластикові пляшки, картон, камінці від фруктів тощо. У процесі  ознайомлення з художніми матеріалами уява  школярів ще більше збагачується.

      Оволодіння  художньою технікою  полягає в тому, що вчитель в ознайомленні лише з технікою (як зробити перехідний мазок, як сконструювати квітку в техніці оригамі, квілінгу, вишиванням стрічкою, розкачуванням солоного тіста, з пластикових відходів тощо).

      Процес творчості дуже чутливий до критики: розсудливість – найбільший ворог натхнення та інтуїції. Вона перетворює художній образ в дидактичну схему одноманітності. Позитивна оцінка достоїнств виконаної роботи веде до більш високих навчальних результатів, ніж фіксація уваги на помилках і негативна думка, висловлена при інших учнях. Ось чому  на  уроках та в позакласній роботі намагаюся створити акмеологічний простір.

      Практикую проведення  акмеологічно спрямованих уроків, на яких учень знає, що кожне його досягнення буде побачене, він вірить у власні сили, відкриває в собі нові здібності. На такому уроці учень – дослідник, першовідкривач і творець. Акмеологічний урок – це комфорт, задоволення, організація, дослідження, ідея, відкриття, захоплення, творчість, успіх, до якого я стимулюю своїх вихованців.

      Основою ситуації успіху є психологічні та педагогічні механізми. Тобто ситуація – педагогічне явище, а успіх – психологічне. Уміння педагога моделювати та створювати унікальні умови, ситуації, середовище любові, прийняття, розуміння, довіри, успіху – це його майстерність. Радість чи сам процес її очікування стимулює просування вперед. Радість сама собою не виникає, її джерело – успіх. Адже  «успіх – це шлях, а не мета»(В.Світленд).

      На уроках і в позакласній роботі активно використовую прийоми створення ситуацій успіху:

   * Прийом  «Емоційного стимулювання». Зацікавлюю  учнів шляхом демонстрування фрагментів фільмів, відеокліпів, соціальних роликів, створюючи, таким чином, ситуацію емоційних переживань(тема «Міражі в пустелі», 5 клас).

   * Прийом «Інформаційна палітра». Доповнюю навчальний матеріал

цікавими відомостями, фактами, історичними даними (про присвоєння Т.Г.Шевченку почесного звання академіка як автора серії  офортів «Живописна Україна»).

   * Прийом «Дослідження». Учні формулюють  висновки на основі аналізу спільно дібраних  прикладів (використовую контрастні ахроматичні кольори у вдалих композиціях художників та однокласників).

   * «Евристичний прийом».Шляхом влучно поставлених запитань підштовхую учнів до пошуку правильної відповіді (проблемне запитання: «Чи може бути голова вовка більша від тулуба?Коли?»,тема «Створення образу казкового героя», 5 клас).

   * Прийом Міжпредметні зв’язки». Збуджую інтересу до навчання через поєднання викладеного матеріалу із знаннями з інших предметів (музика – ритм у композиції, літературний ряд супроводжує опис моря, математика і лінійна перспектива в пейзажі тощо. 6,7 класи).

   * Прийом «Зв'язок поколінь».Мотивую навчальну діяльность,  використовуючи вислови відомих особистостей.(Анрі Матісс, засновник фонізму: «Я мрію, що прийде час, коли мистецтво стане чимось заспокійливим для всіх людей фізичної та розумової праці, приблизно як зручне крісло для втомленої людини». 6 клас).

   * Прийом «Дидактична гра».Розвиваю інтелектуальні, емоційні, мотиваційні якості особистості через ігрову навчальну діяльність(змагання нишпорок: знайти описану картину серед багатьох за побудовою композиції, колористичним вирішенням; гра «Що зайве?»  як підсумок уроку, рефлексія).

   * Прийом «Висока оцінка деталі» допомагає емоційно виокремити винятковість окремої деталі «Найбільше мені сподобалось у твоїй роботі…», «Ти підібрав вдалий акцент», «Геніальна знахідка, тобі це вдалося!».

   * Прийом «Прихований інструктаж» допомагає дитині уникнути поразки при виконанні поставленого завдання «Можливо, краще почати з…», «Виконуючи роботу, не забудь про…»

   * Прийом «Констатація успіху» дає можливість кожній  дитині відчути успіх, можливо,  на перший погляд,  незначний. Таким чином надихаю школяра  на нові досягнення ( «Я дуже зворушена твоєю працездатністю, наполегливістю», «Оце фантазія!»).

   * «Прийом навіювання» або ефект Розенталя. Надаю учням позитивного психоемоційного заряду, заохочую словами( «Це дуже важливо, і у тебе неодмінно вийде…», «Саме ти зможеш це зробити», «Тільки тобі можу доручити»). На уроці це ще можна назвати етапом релаксації, медитації перед самостійною .художньо-творчою діяльністю. Пропоную кожному  розслабитися перед роботою. ( Заплющ очі...Перед тобою твій акваріум із його життям – радісним чи сумним. Але ти вже любиш його. Знаєш, що будеш малювати і як. Це буде найкращий твій малюнок, який ти збережеш, бо вклав у нього тепло душі та фантазію. Ти милуєшся своєю композицією…Твої пальчики вже просяться до роботи. То починай! Успіхів тобі!(Тема «Підводний світ», 5 клас).

      Намагаюсь на уроках створити ситуацію успіху – даю можливість дитині відчути себе щасливою, адже щастя співпереживання, взаєморозуміння, радості творчості народжує мистецтво, яке є могутнім інструментом у руках педагога.

     Коли на уроці панує дух співробітництва, краси, добра, радості творчості,

тоді і я  черпаю в широкій гамі дитячих захоплень і здивувань натхнення для себе.

      Збагачуюсь від них – і знову… віддаю. Намагаюся випромінювати добро і любов. А любові багато не буває, бувають лише маленькі серця, які потрібно виростити у великодушні.